Через свою імпульсивність, агресивність, невміння взаємодіяти гіперактивні діти часто бувають відторгнуті однолітками. Один з надійних терапевтичних засобів у цій ситуації - гра. Вона допомагає встановити доброзичливі стосунки між дітьми, розвиває емоційно - вольову сферу, сприяє саморегуляції.
Світлофор.
Мета: розвивати у дітей увагу, вміння діяти за інструкцією. Сприяти вольовій регуляції.
Хід гри: на кольоровому картоні червоного, жовтого, зеленого кольорів обведіть дитячі долоні. Заздалегідь домовтеся з дітьми: коли ви піднімаєте зелену долоню - можна бігати, стрибати, кричати; жовту - слід ходити повільно, говорити пошепки; на сигнал червоної долоні треба завмерти і зупинитися. Кольорові долоні можна використовувати і поза грою - у ситуаціях, коли дитину треба терміново заспокоїти.
Заборонений рух.
Мета: розвивати у дітей самоконтроль, увагу, вміння діяти за інструкцією, сприяти позитивному настрою.
Хід гри: під музику з початком кожного нового такту показуйте різноманітні рухи. Серед них нехай один буде визначений як заборонений. Того, хто виконає його, виключають з гри.
Альтернативою рухам можуть бути числа, які промовляють уголос. Гравці повторюють хором за ведучим усі, окрім одного, забороненого числа, наприклад "вісім". Почувши його, діти мають промовчати, плеснути в долоні тощо.
Лагідні кроки.
Мета: знижувати надмірну активність дитини, знімати нервове напруження, розвивати кінестетичні відчуття.
Хід гри: дорослий добирає 5 - 6 предметів різних фактур та кладе їх на стіл, наприклад клаптики хутра, шовкової тканини, сухий листочок, гладенький каштан тощо. Він пропонує дитині заплющити очі та покласти руки перед собою долонями вниз. Дорослий водить по них якимось із названих предметів. Дитина має впізнати, яка "тваринка" крокує по її руках. Дотики мають бути лагідними та приємними.
Цікава оповідка.
Мета: розвивати у дітей уяву, вміння творчо мислити, висловлювати свої думки та аналізувати їх.
Хід гри: діти створюють свої оповідки на основі вигаданих та реальних подій, про реальних та казкових персонажів. Якщо дитина розповідає не про себе, вона може ототожнювати себе з будь - яким персонажем. Дорослий має допомогти створити новий сюжет на основі тих, що вже існують, та знайти можливі виходи зі складних ситуацій.
